Ремесло фотографа є, можливо, одним з найдивовижніших, адже робота цих людей полягає у фіксації найбільш яскравих проявів навколишнього світу. Правда, на відміну від майстра живопису, який може собі дозволити творити в різних жанрах, — від парадного портрета і морського пейзажу до фрески і гравюри, професіонал сучасної фотографії, як правило, вимушений обмежитися рамками певної спеціалізації. Сьогодні завдяки цифровим технологіям у фотографа з'явився новий спектр робіт: обробка знімків за допомогою спеціальних програм, що дозволяють робити з фотографією все що завгодно, прибрати будь-які дефекти, згладити всі недоліки і взагалі втілити найнеймовірнішу фантазію.

Володимир Дубас, голова Львівської організації Національної спілки фотохудожників України, про мить, губи і формулу щастя

Є серед львівських фотохудожників чоловік, персональні виставки якого я не проігнорую ніколи. І річ не в тім, що Володимир Дубас – голова Львівської організації Національної спілки фотохудожників України, учасник понад 300 міжнародних фотосалонів (двісті з яких відбувалися під егідою міжнародної федерації фотомистецтва при ЮНЕСКО), володар численних (в тому числі золотих) поважних  нагород, фотохудожник, який вирізняється проникливістю, високою професійністю, особливим талантом. А в тому, що саме з Володимиром Дубасом я свого часу вирушила у своє перше журналістське відрядження, саме цей чоловік довгі роки був – як фоторепортер – незмінним співавтором  моїх журналістських текстів, саме він допомагав часто-густо бачити нюанси. Роки біжать швидко. Нині Володимиру Дубасу – 60, з нагоди чого у галереї Василя Пилип’юка він відкрив велику персональну виставку "Дорогами життя”. Однак для мене Володимир Дубас аж ніяк не змінився. Він такий, яким я мала щастя його пізнати – професіонал, упевнений у тому, що робить, невиправний оптиміст, який завжди у вирі життя і захоплений тими, кого знімає,  іноді нестерпний, але завжди доброзичливий і щирий.